Наші діти в світі!

Я дуже вдячний Богу, що народився у віруючій сім’ї. Та це не означає, що моя сім’я дала мені змогу народитися вже віруючим. Зовсім ні, проте мої батьки добре попрацювали, щоби я не заблукав у цьому світі, але щоб потрапив саме на ту стежку, котра веде до Господа Ісуса Христа.
Багато віруючих людей тяжко зітхають, знаючи, що їхні діти або вже є в світі, або впевнено крокують туди. І в багатьох випадках батьки, переживаючи за свою дитину, починають шукати крайнього. Тут вказівний палець може бути направлений на саму дитину та на її недобрий характер, на керівника молоді, проповідників, пресвітера або навіть церкву. Та я б не спішив із висновками. Причини можуть бути набагато ближче аніж здається. І, власне, головною причиною можуть бути самі батьки…

Важко шукати крайнього, якщо батьки прийшли до Бога, а діти вже були досить дорослими. І, хоча, батьки розповідають своїм дітям про Ісуса Христа, проте ті не можуть і не хочуть розуміти їх. На жаль, втрачений найкращий час для того щоб сіяти. Поле, яке не засіяне зерном починає заростати бур`яном. І не потрібно винуватити тут батьків, достатньо, що вони самі шкодують за втраченим часом і винуватять себе, що так пізно прийшли до Бога.
Одним із суттєвих моментів, чому діти в світі, також є недобре товариство. І ми не можемо випустити з уваги роль батьків. Звичайно, коли діти вже дорослі на них важко вплинути щодо вибору товаришів, але яких товаришів ми, батьки, вибираємо дітям, коли ми ще можемо впливати на цю сферу їхнього життя? Дуже часто, коли батьки заклопотані роботою, справами, а навіть церквою, їхні діти виховуються своїми маленькими друзями, які передають їм усю школу, набуту від своїх батьків та певного оточення. Моїй донці 4 роки і я пробував її давати у дитячий садочок. За декілька днів відвідування садочку в неї значно виріс такий словниковий запас, що я потім потратив декілька тижнів, викорінюючи все зло якого вона набралася. Поки дитина не пізнала Ісуса Христа і не віддалася у Його руки, дуже ризиковано віддавати її в оточення, де сатана починає сіяти або займати місце, яке належить Богу. Звичайно, є час у наших дітей, який ми не можемо проконтролювати, хіба що будемо ходити до школи і сидіти з ними за однією партою, проте ми маємо час вдома, і це є територія, на якій має активно діяти Господь і на якій ми повинні встановлювати для дітей порядок, у тому числі з якими дітьми їм дружити. Не даремно у народі народилася поговірка: «скажи мені хто твій друг і я тобі скажу хто ти!». Дорогі батьки, не потрібно сьогодні шукати причину у недобрих товаришах, її потрібно шукати в собі…
Ще одна і, як на мене, найважливіша причина, чому діти віддаляються від Бога, - це недобрий приклад самих батьків. Ми повинні зрозуміти одну важливу істину: у більшості випадків діти наслідують своїх батьків. І якщо вони бачать, що для батьків християнство – це неділя, а служіння – це тільки Дім Молитви… Якщо діти бачать, що їх батьки не стоять в істині та й до Бога відносяться не достатньо серйозно, то для них немає жодного змісту жити так, як живуть їхні батьки, все життя вдавати з себе того, ким ти не є. Один чоловік, невдовзі після смерті своєї мами, прийшов до Бога. Одного разу зізнався: «Я не вважаю, що моя мама була добрим прикладом для мене…»
Деякі застереження батькам, які хочуть привести своїх дітей до Бога.
1. Не привчайте своїх дітей до обману
Часто один із батьків для того, щоб прикрасити ту чи іншу ситуацію намовляють дитину на обман. Мама з дочкою купляють одяг і домовляються назвати батькові значно меншу суму, аніж є насправді. Маленький обман є небезпечним так само, як запалений сірник біля копиці сіна.
2. Привчайте дітей до відвідування зібрань
Буває батьки шкодують своїх дітей, не беручи їх в зібрання. Причини на це є зовсім різні: падає дощ, йде сніг, сильний мороз, дитина допізна сиділа біля комп’ютера, похоронне служіння не для дитини, на вечірньому буде мало людей, тому краще нехай сидить вдома, та ін. Усі ці причини, які я називав своїм батькам не були вагомими аргументами, щоби вони залишали мене вдома. Інша справа, коли батьки самі не ходять, то як вони можуть привчити до цього дітей своїх??? Буває, що в неділю добра погода і можна поїхати з дітьми на природу, замість того, щоб піти в зібрання. Це може бути купання, шашлик якщо літо, а коли зима, то чому б не покататися на лижах… Спробуйте потім переконати дитину що в зібрання потрібно ходити…
3. Не осуджуйте та не пліткуйте
Наші діти дуже добре чують, бачать і розуміють. Вони чують в церкві про те, яка ми прекрасна Божа сім’я і як ми любимо один одного. Бачать, як є насправді по наших розмовах, коли ми осуджуємо або пліткуємо на наших братів і сестер. Ось тоді вони дуже гарно розуміють, що це далеко не сім’я… Перед ними постає питання: чи хочу я бути у такій сім’ї?
4. Дбайте перш за все, щоб діти знайшли Царство Боже, а все інше додасться
З раннього дитинства батьки хочуть забезпечити дитину тільки найкращим. Дати добре виховання, вивчити та забезпечити хорошою роботою. Це, звісно, потрібні речі, проте з приходом цього всього для Божого Царства місця може не залишитися. Мої батьки не мали великих коштів і я не завжди мав те, чого я хотів. Але основне, що дали для мене мої батьки, - це зустріч з Ісусом Христом.
Дорогі батьки! Якщо ваші діти у вас не побачать Ісуса, то побачити його в комусь іншому їм буде дуже важко. Тому будьте батьками, які люблять Бога і живіть так, щоб діти бачили цю любов. Тоді діти будуть шукати Бога, а Він буде їм відкриватися і ви будете благословенні батьки, діти яких у сильних Божих руках.
Богдан Савка